На засадах порозуміння та співпраці

20 травня в Україні відзначали День Європи, який цього року, безсумнівно, проходив під знаком надання нашій державі безвізового режиму з ЄС. Одним із найближчих наших європейських сусідів є Польща, з якою ми маємо немало спільних і радісних, і гірких сторінок історії. Одеське відділення Спілки поляків України ім. А.Міцкевича – одне з найпомітніших національних товариств на Одещині. І сьогодні наш гість – виконуюча обов’язки голови правління відділення Тетяна Філіппова.

– Пані Тетяно, завдання національних товариств ніби зрозумілі само собою. І все ж таки для початку давайте окреслимо ті основні цілі, які ставите перед собою.

– Серед головних завдань нашої організації, яка діє вже 27 років, захист законних прав польської діаспори Одеської області та Одеси в державних та громадських органах, турбота про задоволення її культурних потреб шляхом створення творчих колективів, відділів польської літератури у масових бібліотеках тощо.

Значне місце посідає розвиток контактів і дружніх відносин між  громадянами України і Республіки Польща, взаємного обміну культурно-туристичними групами членів організацій закордонних полонійних товариств.

Багато уваги надаємо вивченню та дослідженню польської  культури і традицій, участі в різноманітних полонійних зустрічах, конгресах, форумах, святах, підтримці вільного обміну досвідом, знаннями між громадянами двох наших дружніх сусідніх держав.

Це, я б сказала, основоположні моменти, які визначають нашу повсякденну діяльність, яка значно багатогранніша.

– Хто може стати членом Спілки? І взагалі, що приводить людей до вас?

– Як і будь-яка громадська організація, ми маємо свій статут, згідно якого членом товариства може стати громадянин України з 14-річного віку. А приходять здебільшого люди, які цікавляться польською мовою,  польською культурою і хочуть поглибити ці свої знання.

Також приходять люди, які знають, що мають польське коріння, але не можуть знайти документального підтвердження цьому. Так трагічно складалось у нашій історії, що старші покоління в багатьох родинах – бабусі, дідусі – тривалий час перелякано мовчали, приховуючи своє походження, тому що було таке життя; багато з них взагалі спалили документи, і це прикро. Такі люди приходять до нас і розповідають історію своєї родини, і ми робимо все можливе, щоб допомогти їм.

Маємо адреси архівів – і польських, і українських, підказуємо куди треба звертатися і т.д. І багато хто знаходить відповідні документи, і нам дуже приємно, тому що, вважаю, людина має знати історію своєї родини і передавати її своїм дітям, аби вони  гордилися своїм родом.

– Календар подій Одеського відділення досить насичений. Розкажіть про основні з них.

– Справді, практично кожного місяця ми проводимо один-два широкі заходи, приурочені до державних чи релігійних свят, важливих подій в житті організації.

Таким, приміром, вважаю, презентацію книжки вчительки нашої школи Агнешки Чехоцької восени минулого року. Вона для нас була дуже поважним педагогом, заклала основи польського театру в нашому товаристві, взагалі всю свою душу віддавала нашому центру. Вона і лекції давала з польської мови, і ставила спектаклі, в яких брав участь навіть ксьондз Анджей Бачинський з костела Святого Петра на вул. Гаванній… Пані Агнешка з такою відкритою й щирою душею жила в нашому місті, що це надихнуло її написати книжку «Одеса – інсперація поляків» (українською це звучить «Одеса – натх-нення для поляків»). В цій книзі вона написала про перебування в місті таких історичних осіб, як Потоцькі, А.Міцкевич та інші, про польські родини: Репінських, Мінявських, про Генрика Сенкевича, багатьох науковців з польським корінням… А.Чехоцька – то наша  гордість, прикро, що вона вже померла, і презентація в Національній бібліотеці ім. Горького проходила без неї… А книгу ми видали за допомогою її батька і почесного голови правління Тадеуша Никодимовича Залуцького.

Важливою подією для нас є «Народове читання” польських книг, яке щороку проходить в Польщі і в Україні там, де є польські товариства. Дія відбувається одночасно повсюдно і покликана нагадати всім, що і в сучасному високотехнологічному світі є місце для книги.  Торік це було Народове читання книги Генрика Сенкевича « Quo vadis « («Куди ідеш»), а розпочала його родина Президента Польщі Анджея Дуди, що лише підкреслює значимість заходу. До речі, саме на офіційному сайті глави держави пропонується перелік, з якого люди самі вибирають голосуванням книгу для наступного всенародного читання.

Ми проводили народове читання в Будинку науковців, і в ньому брали участь біля 50 членів товариства, а також Генеральний консул Республіка Польща в Одесі Даріуш Шевчик. Читання, зрозуміло, було польською мовою. Звичайно, що всю книгу за один раз не прочитаєш, це були уривки, які передавали її зміст. Ми додали музичне оформлення  з творів тієї епохи, що полегшувало сприйняття. Вчителька школи, яка є носієм польської мови, пані Сільвія Чіхонь вела це читання, розповідала про Сенкевича, були фотографії, відеоряд.

Також обов’язково ми проводимо різні фестивалі, урочисті заходи, концерти до польських державних свят: Дня Незалежності Польщі 11 листопада, Дня Конституції 3 травня і т.д., беремо участь у заходах з нагоди державних свят України.

Дуже цікаво відбуваються «Снігові свята» 19 грудня, які в Польщі називаються «Миколайовки», а у нас в Україні це день Святого Миколая. Вони включають в себе і читання, і літературний конкурс, і кондитерський, обов’язково все з подарунками, з грамотами переможцям. Ці свята викликають такий інтерес, що  щороку ми розширюємо їх програму: навіть уривки вистав показуємо, всі бажаючі – від 7 років і до… – читають твори різних жанрів тощо. Випічка за польськими кондитерськими рецептами оцінюється і за зовнішнім виглядом, і за смаковими якостями. Велику допомогу нам у цьому надає колектив  Одеського історико-краєзнавчого музею: приміщенням, роботою в журі, участю в конкурсах. Практично кожен учасник свята не йде без подарунку, а приємні враження залишаються  дуже-дуже надовго.

Тісно співпрацюємо з іншими польськими товариствами в Одеській області, і не тільки. Приміром, ми двічі брали участь у дні міста Балта, де працює кілька польських фундацій. Їх дитячі, танцювальні колективи теж приїжджають до нас на свята. Бували і в Кодимі на відкритті пам’ятника польському пілотові, уродженцю цих місць Станіславу Скальському. В минулому році виїжджали в Коростишів Житомирської області і відвідували Биківню за підтримки Генерального консульства РП в Одесі.

Ось і 20 травня взяли активну участь у вже традиційному всеукраїнському диктанті з польської мови, який ми проводимо на базі Одеського національного університету. Тут хотіла б виділити два моменти: перше – те, що це історичний диктант, друге – кожен може перевірити, як же він підготувався, на скільки знає мову, що треба ще  вивчити. А 21 лютого до Міжнародного дня рідної мови ми в нашій школі писали польський диктант про Україну.

– А чим наповнені робочі будні товариства? Взагалі, на яких засадах будується ваша діяльність?

– Почну з останнього. Зрозуміло, що будь-які наші дії визначаються статутом організації. А робота наша базується в основному на ентузіазмі, інтересі членів товариства. Вся діяльність ведеться на громадських засадах, членські внески є суто символічними. До речі, ми вдячні мерії Одеси, яка надає нам в оренду приміщення, як бюджетній організації. Звичайно, що відчуваємо постійну підтримку з боку Генерального консульства Республіки Польща в Одесі. Та основним рушієм, повторю, є бажання пізнавати нове про Польщу, її історію, культуру.

У нас вже дуже давно працює суботньо-недільна школа,  учнем якої може бути кожен член нашого товариства. Вона не має визначеного терміну навчання, а основна ціль школи – це вивчення польської культури, польської мови. Є групи для дітей молодшого і шкільного віку, студентів, працюючих, навіть пенсіонерів, адже вік учнів – від 6 до 80 (!) років. А наші вчителі можуть так скласти програму, щоб це було цікаво, захоплююче для кожного. Важливе місце займають показ фільмів польською мовою, бесіди, лекції з нашими вчителями.

У нас діють два театральні колективи.

Перший – це театр антрепризи «Польот», режисером якого молода, перспективна Малгожата Плохотнік. Вона закінчила у нас театральне училище, була направлена до Польщі на режисерські курси і ось тепер ставить вже другий спектакль. А першим була «Червона шапочка» польською мовою. До речі, цей колектив вже двічі побував зі своєю постановкою у  Кракові. А беруть участь у ньому діти, які тільки прийшли і не знають мови, а в процесі репетицій, в якихось ігрових моментах  дитина звикає до мови.

В другому колективі беруть участь дорослі, які можуть читати ролі польською мовою. Працюють вони під керівництвом Стелли Михайлової, а назвали себе театральна трупа імені Александра Фредро, відомого польського комедіографа, тому що їх перша постановка була за однією з його п’єс.

Природно, ми не маємо декорацій, кожен сам шиє костюми, робить що може. Просимо допомоги, і нам її надають. Але це справді цікаво. Першим спектаклем була «Помста» А.Фредро, потім вони зіграли «Попелюшку», «Кота у чоботях» – дві такі казки.

Гордістю нашого товариства є хор «Польські квяти», диригент і художній керівник якого Світлана Самойленко. Вона – солістка Одеської обласної філармонії, а також українського музично-драматичного театру ім.Василя Василька. Хор у нас в костюмах краківських, репертуар у них дуже великий: це і різдв`яні колядки, і патріотичні пісні, пісні релігійного характеру. В хорі десь 35-40 осіб, звичайно, всі працюють, після роботи приходять на репетиції.

Часто люди просто приходять і запитують чим допомогти спілці. Ось був такий випадок, що член нашого суспільства, молода перспективна пані Надія Вільданова, до речі, архітектор-будівельник за фахом, написала книжку з історії Польщі українською мовою. Ми просто якось сказали їй: «Надюша, ану давай напиши». Проходить якийсь рік, вона каже, що ось видала книжку.

Коли приходять люди творчі, вони мають можливість у нас розвиватися. По-перше, це спілкування між людьми. Часто ми не маємо такої можливості, після роботи поспішаємо  додому. А тут вони, приміром, прийшли на репетицію хору чи театрального колективу, тут вони поспілкувалися. принесли з собою цукерки чи булочки, випили чашечку кави або чаю, сіли і поговорили, вже якісь знайомства зав’язуються. У кожного якийсь свій інтерес: хтось займається випічкою, хтось любить вірші, хтось пропонує допомогти із наповненням нашого сайту. Таким чином наше товариство і живе. І, безперечно, ми дуже радіємо, коли члени товариства, наші колективи отримують якісь нагороди, ми цим дуже пишаємося.

Окремо хочу зазначити, що для нас найважливіше – це діти, їм ми надаємо особливої уваги. Наше товариство співпрацює з двома великими організаціями – «Вольность і демократія» та «Орпег», які допомагають нам викладачами польської мови, книгами, забезпечують участь у різноманітних конкурсах. Ось нещодавно ми проводили другий етап олімпіади з історії Польщі, в якому брали участь діти з нашого консульського округу: міст Кропивницького, Чорноморська, Миколаєва, Херсона, нашого відділення.

Ми радіємо успіху нашого  Діми Торбінського,  який пройшов всі етапи дуже складного конкурсу з польської мови і літератури: у нас в Одесі, в польському посольстві в Києві, і ось зараз їде на третій етап до Варшави.

Ми співпрацюємо з польськими вузами, зокрема Люблінським університетом ім.Марії Кюрі-Склодовської. Торік наша група їздила в Торунський університет, де проходили курси польської мови. Це 5-6 днів інтенсивного навчання, але це й пізнавальні історичні екскурсії, відвідування найближчих міст; все це настільки розвиває людину. Вони вже чують польську мову, чують різні діалекти в кожному регіоні, вони бачать традиції… Ми вчимося у поляків їх щирому патріотизму, тому що вони справді пишаються своєю державою, гордяться тим, що вони поляки. Нам потрібно цьому вчитися, вчитися культурі спілкування, життю в демократичному суспільстві.

У 2016 році 10 наших діток здійснили поїздку в Польщу за рахунок фонду «Вольность і демократія». Це було просто незабутньо для них. Вони не просто відпочивали, вони весь час були зайняті: ходили в походи, створювали якісь колективи, спілкувалися з польськими дітьми і нашими українськими дітьми з інших регіонів. Після таких поїздок багато хто хоче продовжити навчання там. Але заслужити право вчитися там дуже складно, щоб безкоштовно навчатися, треба пройти багато етапів тих же олімпіад, щоб підтвердити свої знання, і досить глибокі знання. У цьому ми й допомагаємо нашим дітям в своїй щоденній роботі.

– На Одещині немало місць, пов’язаних з польською тематикою. Чи знаходить це відображення у роботі вашого відділення?

– Так, в Одесі любили бувати багато історичних польських діячів, наше місто надихало видатних польських письменників, тут проживали представники знатних польських родів, чимало відомих у різних галузях одеситів мають польське коріння.

До нас часто приїжджають представники інтелігенції, духовенства з Польщі, різних дипломатичних установ, багато з яких цікавляться  такими фактами. А керівник одного з наших театральних колективів Стелла Михайлова ще й краєзнавець. І вона розробила екскурсію по Одесі з обов’язковим відвідуванням цих місць, яка ведеться польською мовою.

Ми обов’язково беремо участь у наукових конференціях, семінарах та інших заходах, пов’язаних з вивченням польської тематики в історії нашого краю.

Хоча є ще значний пласт, який вимагає свого вивчення. Приміром, в Одесі на 2-му християнському кладовищі знаходиться і польське кладовище. Однак ми дуже мало знаємо про людей, які там поховані. А цілком можливо, що хтось із них багато чого приніс для міста своєю діяльністю. І навіть якщо й не зробив чогось значущого, все одно їх треба знати і пам’ятати.

Як на мене, історія і духовність – поняття взаємопов’язані, а пам’ять – один із важливих чинників виховання підростаючих поколінь.

– Польща й Україна мають давні дружні відносини. Чи  бере одеське відділення Спілки поляків участь у міждержавних стосунках, принаймні на рівні, який прийнято називати народною дипломатією, – культурному обміні, якихось професійних контактах тощо?

– Та, по суті, вся робота нашої спілки є частинкою, проявом такої народної дипломатії. Адже взаємні поїздки, про які я згадувала вище, будь-які інші контакти між представниками України і Польщі допомагають краще пізнавати один одного, збагачують знаннями про обидві країни, культуру, традиції, звичаї сусідніх народів.

Ми, до речі, тісно співпрацюємо з іншими національно-культурними товариствами Одещини – німецьким, болгарським; щороку беремо активну участь у благодійних дипломатичних ярмарках на морському вокзалі, що також сприяє налагодженню контактів між представниками різних національностей.

Ми готові і будемо раді співпрацювати з усіма, для кого визначальними є ідеали миру, співіснування, порозуміння.

Вів бесіду Віталій Добровольський.
(Овідіопольська районна газета «Наддністрянська правда», 25 травня 2017 р.) 
Перейти до вмісту